четвер, 15 грудня 2016 р.

В Україні потрібно побудувати свій завод ядерного палива

Як повідомив сайт zdorovenki.in.ua , Компанія Westinghouse побудує завод ядерного палива на Україні. Про це заявив на прес-конференції міністр енергетики та вугільної промисловості країни Ігор Насалик. 'Ми домовилися про будівництво заводу ядерного палива на Україні', - сказав він. Україна продовжує спроби переконати Westinghouse побудувати в країні завод з виробництва палива для АЕС замість замороженого в 2014 році аналогічного проекту 'Росатом'. Але американці не готові інвестувати в такий актив, вважаючи за краще розширювати під поставки на Україну своє виробництво в Швеції.
Компанія Westinghouse побудує завод ядерного палива на Україні. Про це заявив на прес-конференції міністр енергетики та вугільної промисловості країни Ігор Насалик. 'Ми домовилися про будівництво заводу ядерного палива на Україні', - сказав він. Основним постачальником палива для українських АЕС є російська компанія "ТВЕЛ", що входить в структуру 'Росатом'. Прагнучи диверсифікувати джерела постачань енергоресурсів Київ реалізує програму з використання ядерного палива американської компанії Westinghouse.

Влади України досягли домовленості з Westinghouse про будівництво в країні заводу ядерного палива, повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості країни Ігор Насалик на прес-конференції в Києві в четвер. Росія та Україна відновили перерваний співробітництво щодо повернення відпрацьованого ядерного палива з українських АЕС для переробки в РФ. Київ перерахував аванс, перший рейс відправлять до осені.

Україна продовжує спроби переконати Westinghouse побудувати в країні завод з виробництва палива для АЕС замість замороженого в 2014 році аналогічного проекту 'Росатом'. Але американці не готові інвестувати в такий актив, воліючи... Україна перерахувала в середу Росатому кошти в рахунок оплати послуг по зберіганню і переробці відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), що дає Росатому можливість відновити його вивезення в Росію.

Обидві сторони будуть намагатися виконати річний план з вивезення ВЯП з України. Американська компанія Westinghouse розгляне питання будівництва в Україні заводу ядерного палива, заявив міністр енергетики України Ігор Насалик. На рахунок організації «Росатом» перераховано гроші з України за повернення ядерного палива в Росію з умовою переробки. Сума відповідає світовому рівню.

З причини затримки виплати авансу за даними контракту, вивезення відпрацьованого палива з України припинився. Київ заплатив за повернення до Росії відпрацьованого ядерного палива Здоровий глузд в головах київських чиновників взяв гору, і в кінці липня рахунку українського «Енергоатому» вдалося розблокувати, що дозволило компанії повернутися до виконання поточних робіт на українських АЕС і виконання договорів з іноземними партнерами. 


Як повідомив zn.ua В України та Westinghouse досить довга історія відносин, починаючи з 1998 р. (російський ТВЕЛ, який входить в "Росатом", і американський Westinghouse - два лідери на світовому ринку ядерного палива - ZN.UA). Можливо, вона була недостатньо динамічною, але це той випадок, коли говорять "поволі їдеш — далеко будеш". А для ядерної енергетики поспіх узагалі неприйнятний. Безпека — понад усе, Чорнобиль і Фукусіма — тому підтвердження. Проте зараз настає час інтенсифікувати відносини, диверсифікувавши за рахунок Westinghouse поставки ядерного палива, щоб не залежати від одного джерела. До цього спонукає чинник зовнішньої агресії проти України. До цього спонукає цьогорічне рішення Євросоюзу про обов'язкову диверсифікацію поставок ядерного палива задля підвищення рівня енергетичної безпеки атомної генерації. Тому уряду сьогодні необхідно подбати про ядерно-паливну альтернативу на післязавтра, коли ситуація може змінитися і РФ може вдатися й до атомного важеля впливу. На відміну від газу, поставка якого може здійснюватися негайно за запитом покупця, постачанню ядерного палива передує достатньо тривалий цикл його виробництва. Для того, щоб запустити виробничий процес, необхідно зробити замовлення. Основний виробничий підрозділ компанії Westinghouse, що розташований у Швеції та забезпечує ядерним паливом ринок континентальної Європи, щільно завантажений замовленнями. Аби підстрахуватися, компанії доведеться розміщувати замовлення на основних виробничих потужностях у США. На відміну від Швеції чи Великобританії, вони не сконцентровані в одному місці, а розташовані в різних штатах — Південній Кароліні, Пенсільванії, Юті, Коннектикуті. Тому порівняно із замовленням, розміщеним на потужностях у Швеції, для замовлення у США знадобиться більше часу на виконання з урахування логістичної складової та транспортного плеча Америка—Європа. Виходячи з цього, уряду України та "Енергоатому" було б логічним зробити необхідні кроки з розширення контрактних відносин і забезпечення замовлення мінімум на 35% річної потреби ядерного палива вже починаючи з 2016 р. За існуючим контрактом, поставок палива Westinghouse вистачить тільки для трьох енергоблоків — двох Південно-Української АЕС та одного Запорізької АЕС. Згодом доцільно нарощувати частку закупівель до 50%, залежно від поведінки російської сторони та ринкової кон'юнктури. Таким чином, на 5–7 із 13 функціонуючих енергоблоків доцільно використовувати альтернативні поставки ядерного палива. Очевидно, що слід створити та підтримувати стратегічний запас, принаймні на два роки. Загальноприйнятого стандарту тут не існує, але, як відомо, запас їсти не просить. З огляду на те, що російська гібридна війна проти України набуває явно затяжного характеру, доцільно подбати про більші запаси, хоча й зрозуміло, що цьому заважатимуть обмежені фінансові можливості "Енергоатому". Іншим важливим рішенням має стати перегляд проекту створення потужностей з виробництва ядерного палива в Україні. Логічно прив'язати його до неросійської технологічної бази, як і подальший розвиток атомної енергетики в Україні.

Сучасний стан проблеми в Україні
На сьогодні наша держава опинилась між двома доволі характерними для світової атомної енергетики тенденціями. З одного боку, це розуміння того, що подальший розвиток «мирного атому», який (у перспективі реально повністю відтворити на території України) дозволить нам відчувати більшу енергетичну незалежність від сусідів. 

Зі всіх найбільш популярних у світі енергоносіїв – нафти, газу, вугілля, урану – Україна має в достатній кількості лише уран. Cьогодні вугілля визнається доволі збитковим видом енергетики, тим більше для України, де вугільна галузь налічує вже більше століття і з часом приходить у все більший занепад.
Більш того, не можна не брати до уваги те, що 40 % електроенергії, яка виробляється в Україні, є продукцією атомної енергетики, тоді, як лише 30% сировини для АЕС виробляється в нашій державі. При цьому по сумарних запасах урану Україна входить у першу десятку країн світу, а переважна частина уранових родовищ розвідана до високих категорій вивченості, що визначає їх високу підготовленість до промислового освоєння. Прогнозні ресурси урану в Україні оцінюються досить високо, зокрема, у значних обсягах вони є в уранових родовищах традиційного типу – уранових рудах в альбітах Українського щиту.
Останніми роками аналіз і переоцінка накопиченої геолого-геофізичної інформації визначила на території України досить високі перспективи виявлення нових типів родовищ, багатих урановими рудами. Виявлення та розвідка таких родовищ могли б істотно поліпшити економічні показники вітчизняної уранодобувної промисловості.
За розрахунками Мінпаленерго, запасів дванадцяти нині відкритих уранових шахт вистачить на найближчі 100 років, а в разі введення реакторів нового покоління на швидких нейтронах потенціал запасів зросте в 60-70 разів. Більше всього копалень знаходиться в Кіровоградській області. Відкриті там чотири шахти потенційно можуть забезпечити всю атомну енергетику країни на найближчі десятиліття.
Зараз видобуток уранових руд і виробництво уранового концентрату в Україні здійснюються Східним гірничо-збагачувальним комбінатом (Східгірком).
Основна продукція підприємства – концентрат природного урану. Східгірком експлуатує три родовища уранових руд: Ватутінське, Мічурінське та Східну зону Центрального родовища.
Згідно з прийнятими програмами розвитку атомної енергії в колишньому СРСР, на Східгіркомі ще в 1984 р. було почато будівництво Новоконстантіновської копальні на базі Новоконстантіновського родовища. Але згодом, у зв'язку з планами конверсії оборонних галузей промисловості, будівництво було законсервоване, а з 1989 р. припинено й фінансування. На сьогоднішній день родовище розкрите трьома стовбурами, два з яких готові до ведення гірських робіт з підготовки до видобування. Родовище знаходиться на балансі Східгіркома з 1995 р., на його розробку виконано проектно-кошторисну документацію.
Окрім вже зазначеного, в експлуатацію у разі необхідності можна залучити запаси уранових руд Северинського родовища Кіровоградського рудного вузла, яке повністю розвідане й підготовлене до промислового використання.
Отже, наша держава володіє достатнім ресурсним потенціалом для активного розвитку власної мирної атомної енергетики. Щодо політичної волі, то вона також, начебто, висловлена доволі чітко.
 У 2001 р. Кабінет Міністрів України затвердив «Комплексну програму розробки ядерно-паливного циклу» (Постанова Кабінету Міністрів № 634-8). На реалізацію програми планувалось витратити 959,4 млн доларів США (5,3 млрд грн.). Вона включає виготовлення та переробку уранової руди, виробництво гексафториду урану, заготовок з цирконієвого сплаву, виробництво цирконієвого прокату, а також виготовлення тепловиділяючих складок. Загальнодержавний стратегічний курс на  пріоритетний розвиток ядерної енергетики закріплено також в «Енергетичній стратегії України до 2030 року».
У 2010 р. повинні бути визначені три майданчики для будівництва нових АЕС, розроблені нові родовища на Східгіркомі. Крім того, пункти 35 і 36 плану передбачали будівництво на Україні заводу по фабрикації тепловиділяючих складок із збагаченого урану. У 2011 р. завод повинен бути побудований і ліцензований, у 2013-му – вийти на потужність 650 складок, у 2019-му – 1200 складок на рік.

Чинники ускладнення ситуації
Зовнішні
Будь-які ініціативи України по створенню незалежного ЯПЦ ризикують зустрітися з незадоволенням міжнародної спільноти, для якої поява нової держави-виробника ядерного палива означатиме виникнення нових ризиків режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Прикладом такої тенденції може вважатися Іран, який на сьогоднішній день опинився під пильною увагою Ради безпеки ООН унаслідок свого прагнення створити власний ЯПЦ на території країни. Водночас Україна стала одним з унікальних прикладів відмови держави від величезного ядерного потенціалу, що має надавати їй певний кредит довіри щодо дотримання стандартів режиму нерозповсюдження за будь-яких власних можливостей. Іншим прикладом відмови від ядерної зброї є лише ПАР, яка сьогодні входить до списку світових виробників й експортерів палива для АЕС.
Внутрішні
На сьогодні державного фінансування фонду ЯПЦ України фактично не вистачає. Майже всі засоби з нього витрачаються на поточні ремонти АЕС. Виходом з цієї ситуації може стати залучення до проекту створення  ядерного циклу крупного портфельного інвестора або підвищення тарифів, на що уряд у сучасних умовах, швидше за все, не піде. З іншого боку, залучення до участі «третіх сторін», швидше за все, остаточно поховає перспективи енергетичної незалежності нашої держави.
Україна самостійно здійснює лише перші три стадії ЯПЦ (видобуток і переробку уранової та цирконієвої руд, карбіду бору та легованих добавок). Усі інші реалізуються в кооперації з іншими країнами. Зараз близько потреби України в природному урані, та у конверсії двоокису урану в гексафториді урану, збагаченні ізотопів урану-235, потреби в тепловиділяючих складках (твелах), цирконієвий прокат (причому з українського цирконієвого концентрату), науково-технічний супровід і вдосконалення ядерного палива не забезпечуються.
Головна мета українського уряду – зменшити залежність енергопостачання від інших країн починаючи зі збагачення урану й закінчуючи похованням радіоактивних відходів.
Забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом здійснюватиметься за участю іноземних постачальників.

Тут також варто згадати, що необхідне введення в експлуатацію Новоконстантіновського родовища уранових руд для забезпечення потреб українських атомних електростанцій.
З іншого боку, існує розуміння з боку України щодо необхідності диверсифікації джерел енергопостачання. 

Водночас варто зазначити, що контракт України з США вирішує виключно проблему диверсифікації постачальників палива на український енергетичний ринок, однак лише ускладнює перехід нашої держави до головної мети – створення власного ЯПЦ. Отже, перебіг подій, згідно з існуючою тенденцією, може відтворитись за двома сценаріями:
Сценарій 1.

Втягування України в міжнародну кооперацію з США робить її привабливим покупцем для США, що в перспективі ускладнить можливості розвитку власного ЯПЦ не тільки з позицій нерозповсюдження, а й  унаслідок комерційних інтересів цієї впливової держави. США і Росія входять до РБ ООН, отже, теоретично, в разі форсування Україною кроків щодо створення незалежного ЯПЦ, вони  (ідентично до іранського прецеденту) здатні накласти вето на цю діяльність, користуючись сучасним загостренням проблеми нерозповсюдження. Водночас варто зазначити, що така ситуація вважається зараз гіпотетичною, адже розвиток власного ЯПЦ на території України є, насамперед, внутрішньоекономічною проблемою для самої України і вимагає виділення коштів як з боку держави, так і потребує залучення серйозних інвесторів.
Сценарій 2.

Цей сценарій є значно сприятливішим для України и передбачає певний «ідеальний» розвиток подій. Тобто, і Росія, і США у своїй співпраці з Україною повинні користуватися Будапештською угодою, згідно з якою Москва й Вашингтон в обмін на відмову Києва від ядерної зброї гарантують як воєнну, так і економічну безпеку України, утримуючись від будь-якого тиску на нашу державу та обмеження її суверенітету. Мається на увазі надання Україні можливостей створення власного ЯПЦ у рамках дотримання права держави на розвиток  власної ядерної енергетики, що співпадає із принципами ст. 4 ДНЯЗ, а

Світові тенденції розвитку енергетичної галузі свідчать про необхідність переходу від нафтогазової енергетики до атомної, адже остання вважається більш економічною та менше шкодить навколишньому середовищу. Водночас, головною перешкодою на шляху тотального розвитку світової атомної енергетики є ризики, пов’язані з можливостями розробки ядерної зброї на базі створення повного ЯПЦ, який необхідний для незалежного розвитку такої промисловості в окремих державах. З метою вирішення цієї проблеми державами-фундаторами режиму нерозповсюдження була запропонована програма «Глобального партнерства у ядерній енергетиці», яка дозволяє будь-якій державі розвивати власний мирний атом, обмежуючи певні процедури, відтворені на територіях певних країн. Така ситуація  поліпшує доступність атомної енергетики для будь-якої держави, однак не дозволяє їй створити цілком незалежний енергетичний сектор на власній території.
    На сьогодні українська енергетика опинилася в доволі складному становищі, внаслідок поглиблення залежності від зовнішніх джерел енергетичної сировини, що зараз вважається однією з найбільших загроз суверенітету нашої держави. 
    З метою розв’язання проблеми енергетичної залежності від зовнішніх джерел, Україна висловила наміри розвивати ядерний паливний цикл на власній території, поряд із участю в таких проектах, як «Глобальне  партнерство у ядерній енергетиці». З точки зору міжнародних норм, наша держава має всі права на таку діяльність.
    Вбачається, що головні проблеми щодо розвитку власного атомного енергетичного сектору зумовлені економічним становищем України, відсутністю національного інвестування даного сектору. Окрім відсутності  на території України певних циклів щодо переробки та збагачення урану, також і  відсутність чіткої політичної волі відносно шляхів розвитку власної атомної енергетики.

Рекомендації

   Створити умови, сприятливі для інвестування атомної енергетики України не лише за рахунок держави, а й із залученням недержавних інвесторів за умов збереження державою контрольного пакету акцій відповідних підприємств.
   Поступово нарощуючи темпи розвитку власної атомної енергетики, продовжувати міжнародну кооперацію щодо залучення можливостей спорудження нових найбільш економічних і безпечних ядерних реакторів на території України. Йдеться про так звані реактори на «легкій» воді, які не входять до спектру «технологій подвійної дії», тобто, є безпечними з точки зору  можливостей вертикального ядерного розповсюдження. Це певною мірою відкриває для України шлях комбінування обох напрямів розвитку атомної енергетики в один, до того ж мінімізує потенційну вірогідність міжнародних санкцій щодо внутрішнього розвитку власної атомної енергетики в державі.

Пыдготував В. Величенко

Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментарі